Віднесіть себе до одного з восьми унікальних профілів – від святого до мафіозі

Я хотів би показати вам гру, в яку ми з друзями граємо вже довгі роки. Це не гра в повному сенсі слова, скоріше, щось на зразок вправи. Її мета – трохи поглибити питання “Чи хороша ви людина?”. Ось як в неї грати: сприймайте людину як яблуко, з трьома шарами глибини – шкірка, м’якоть і ядро.

Ідея в тому, щоб по кожному з цих рівнів людина отримала вердикт: “хороша” або “погана”. Після цього створюється “яблучний профіль”: повна картина того, наскільки хорошою є людина.

Шар 1. Яблучна шкірка

Визначення: Як ви поводите себе спочатку.

Хто знає вашу шкірку: Всі, хто вступає з вами в контакт – від касира в супермаркеті (це поверхня) до колеги, з якими ви так толком і не зблизилися (трохи глибше, але все ще шкірка).

Питання, які допоможуть дізнатися, гарна у вас шкірка або погана:

– Чи подобається людям спілкуватися з вами при першій зустрічі?

– Люди, яких ви мало знаєте, вважають вас хорошою людиною?

– Могли б вони назвати вас “доброзичливим”?

– Чи створюєте ви приємне враження на публіку?

– Чи завжди ви ввічливі з офіціантами, таксистами і касирами?

Якщо на більшу частину запитань ви відповіли “так”, у вас Хороша шкірка. Якщо “ні” – Погана.

Шар 2. Яблучна м’якоть

Визначення: Яким ви стаєте, якщо дізнатися вас ближче.

Хто знає вашу м’якоть: Друзі, сім’я, партнери та інші люди, які знають вас по-справжньому добре.

Уявіть собі кнопку, при натисканні якої 1000 незнайомих вам людей помруть, але виповниться ваша заповітна мрія

Питання, які допоможуть дізнатися, гарна у вас м’якоть або погана:

– Чи часто ви говорите про людей за їхньою спиною інакше, ніж в обличчя?

– Якщо хтось говорить щось неприємне про людину, яка вам доріога у його відсутність, ви змовчите (зворотний варіант – голосно виступите на її захист)?

– Чи можуть люди, що знають вас добре, назвати вас дріб’язковим?

– Чи можуть люди, що знають вас добре, сказати, що ви схильні засуджувати всіх?

– Чи часто ви зловтішаєтесь, коли з кимось із ваших знайомих відбувається щось неприємне?

– Якщо ви вечеряєте з кимось близьким, чи буде вам комфортно говорити про себе набагато більше, ніж 50% часу?

– Чи складно вам зберігати секрети?

– Ви перекручуєте факти (або перебільшуєте), коли розповідаєте історії зі свого життя?

– Чи є у вас проблеми з поверненням боргів або речей, які ви взяли на час?

Якщо на більшу частину запитань ви відповіли “ні”, у вас Хороша м’якоть. Якщо “так” – Погана.

Шар 3. Ядро

Визначення: Які ви глибоко в душі.

Хто знає ваше ядро: Деякі люди “відкривають” своє ядро найближчим друзям, сім’ї або партнеру. В деяких випадках людина нікому не показує, яка вона зсередини.

Питання, які допоможуть дізнатися, добре у вас ядро або погане:

– Уявіть собі кнопку, при натисканні якої 1000 незнайомих вам людей з різних куточків світу помруть, але одночасно виповниться ваша заповітна мрія чи ви зустрінете свою справжню любов. Ніхто ніколи не дізнається, що ви натиснули кнопку. У вас є рівно година, щоб подумати, чи натиснете ви її. Зробите це?

– Чи виявляєте ви іноді жорстокість просто тому, що це вам подобається?

– Чи поводите ви себе грубо зі слабкими?

– Чи можете ви сказати, що рідко щиро співчуваєте своїм близьким, коли вони в біді?

– Чи відчувають ваші друзі і близькі себе гірше після спілкування з вами?

– Могли б найближчі вам люди сказати: “Глибоко в душі вона дбає тільки про себе”? Чи погодитеся ви з таким твердженням?

Якщо на більшу частину запитань ви відповіли “ні”, у вас Гарне ядро. Якщо “так” – Погане.

Ось розбивка за рівнями глибини, до якої люди у вашому житті вас знають:

Ці ранги з’явилися не просто тому, що різні люди в одних і тих самих категоріях знають вас краще, ніж інші, але тому, що деякі люди більш відкриті і схильні підпускати до себе людей. Тому досить близькі друзі” Томмі можуть знати його краще, ніж “найближчі друзі” Дженні знають її. Просто тому, що Томмі більш відкритий у спілкуванні з друзями, ніж Дженні.

У будь-якому випадку, кінцевим результатом є вісім можливих яблучних профілів. Щоб скласти чийсь профіль, вам достатньо дати оцінку кожному з трьох шарів і розставити оцінки в правильному порядку (шкірка, м’якоть і качан). Наприклад, комбінація для людини з хорошою шкіркою, поганою м’якоттю і хорошим качаном буде хороша-погана хороша.

Давайте обговоримо кожен з профілів:

1. Хороша-хороша-хороша (ХХХ)

Хто вони: Святі наскрізь; всі, крім поганих-хороших-хороших, викликають у них дискомфорт; вони дуже недооцінюють, наскільки поганими можуть бути люди насправді.

Чому вони класні: Світ потребує таких людей; вони неймовірно надійні.

Чому вони дратують: У них є здатність висмоктувати з кімнати всі веселощі; вони постійно щось не схвалюють.

2. Погана-хороша- хороша (ПХХ)

Хто вони: Вони відштовхують нових людей, але виявляються чарівними за ближчого знайомства. ХХХ люблять заводити показового одного з числа ПХХ для залучення уваги.

Чому вони класні: Вони дуже цілісні; вони ненавидять дріб’язковість; люди поважають їх; з них виходять відмінні лідери.

Чому вони дратують: его може бути надто роздутим через весь цей галас з “на лицо ужасные, добрые внутри”.

3. Хороша-погана-хороша (ХПХ)

Хто вони: Їхні друзі пирхають, коли малознайомі люди говорять, які вони милі; вони в основному дружать з іншими ХПХ; вони часто думають про себе гірше, ніж є насправді.

Чому вони класні: З ними весело; у них, як правило, хороше почуття гумору і соціальні навички.

Чому вони дратують: Вони можуть бути фальшивими і дріб’язковими, хоча і не дуже.

4. Погана-погана-хороша (ППХ)

Хто вони: Вони дратують і відштовхують багатьох, але їхні друзі люблять їх і люто захищають. Велика частина їхніх друзів – інші ППХ з дрібкою ХПХ і ППП.

Чому вони класні: Вони ніби мудаки, але мудаки з добрим серцем.

Чому вони дратують: Вони мудаки.

5. Хороша-хороша-погана (ХХП)

Хто вони: Небезпечні люди; вони притягують до себе багатьох і багатьом шкодять; вони заводять дружбу з ХХХ, а потім влаштовують з ними огидні сварки.

Чому вони класні: З усіх людей з поганим ядром вони хоча б більшу частину часу намагаються зробити світ краще; у них хороший потенціал для роботи в сфері політики.

Чому вони дратують: Вони приносять найбільше болю тим, хто з ними особливо близький; вони жахливі маніпулятори.

6. Погана-хороша-погана (ПХП)

Хто вони: Це дивний і рідкісний профіль, і найчастіше з’являється, коли погана людина ретельно працює над своїм образом; вони часто самі не усвідомлюють цього, відносячи себе до ПХХ (“люди вважають мене мудаком, але близькі знають, що я класний”) і заперечують своє погане ядро. Вони розбивають чимало сердець.

Чому вони класні: Хороші здібності для успіху в областях з високою конкуренцією (їхня погана шкірка створює досить жорсткий спосіб для залякування, хороша м’якоть дозволяє вибудувати широку мережу довіри, а їхнє погане ядро – йти до успіху будь-якою ціною).

Чому вони дратують: Вони досить паршиві люди.

7. Хороша-погана-погана (ХПП)

Хто вони: Назагал веселий приятель, який виявляється неймовірним мудаком. Часто гучно розходиться з ХПХ після чудесного початку відносин.

Чому вони класні: Вони так само круті, як герої Відчайдушних домогосподарок.

Чому вони дратують: Найбільші лицеміри в списку.

8. Погана-погана-погана (ППП)

Хто вони: Просто старі добрі погані люди. Іноді їхні друзі намагаються довести, що їхній ППП-друг насправді ППХ, але їм ніхто не вірить. Вони не розуміють людей з хорошим ядром, але зневажають як ХХП, так і ПХП за спроби показати світові, що вони кращі, ніж ППП – ППП бачать їхню облуду наскрізь.

Чому вони класні: Вони не фальшиві і чудово знають, хто вони; з них часто виходять відмінні коміки та мафіозі.

Чому вони дратують: Ви що, серйозно задаєте це питання?

Отже, хто ж ви? А ваші друзі та родина?

посилання на оригінал — клац

посилання на перево — клац

Більшість з нас витрачає на сон близько 7-8 годин на добу. Що залишає нам 16-17 годин неспання кожен день. Це приблизно 1 000 хвилин.

Давайте розділимо цей час на 100 десятихвилинних кубиків. Це ваш актив на кожен день.

З ранку і до вечора ви витрачаєте кубик за кубиком на своє повсякденне життя. Коли кубики закінчуються – ви відправляєтеся спати.

Завжди цікаво зробити крок назад і згадати, як ми використовували свої сьогоднішні кубики. Скільки з них ми витратили на те, щоб поліпшити своє майбутнє? А скільки просто на задоволення? Скільки кубиків ви розділили з іншими людьми, а скільки залишили тільки для себе? Скільки використали на те, щоб створити що-небудь нове, а скільки – на споживання? Скільки йде на турботу про ваше тіло, про розум і на все інше? Які кубики за сьогоднішній день будуть вашими улюбленими, а які – ненависними?

Давайте викладемо всі кубики в одну велику таблицю. І уявімо, що вам потрібно підписати кожен якоюсь сьогоднішньою справою.

Тільки вписати потрібно все-все, на що ви витрачаєте свій день. А потім оцінити, наскільки результат ваших дій вартує зазначених витрат. Приготувати вечерю – це три кубики, а замовити готову вечерю – жодного. Вам не шкода трьох кубиків на приготування? 10 хвилин щоденної медитації варті цілого кубика вашого життя? 20 хвилин читання щовечора дає вам 15 прочитаних книг в рік – це варто двох кубиків?

Які кубики сьогоднішнього дня будуть вашими улюбленими, а які – ненависними?

Якщо ви любите відпочивати з відеоприставкою, вам потрібно оцінити, наскільки ця розвага для вас дорога, та виділити їй певну кількість кубиків. Випивка з другом після роботи займе близько 10 кубиків. Як часто ви готові їх віддавати, і яким саме друзям? Які кубики у вашій таблиці будуть присвячені тільки тому, що ви на них напишете, і ніколи нічому іншому, а які ви готові обговорювати? Може бути, якісь кубики ви просто залишите порожніми, щоб мати можливість приймати гнучкі рішення?

Тепер уявіть, що наша табличка повністю розписана всім, що ви робили вчора. І задайте собі питання: як ці дві таблички (чиста і заповнена) відрізняються одна від одної, і чому?

Модні бари і клуби — один з найогидніших варіантів проведення дозвілля, але ніхто ніколи в цьому не зізнається

 

У більшості міст всього світу бари — серце соціального життя, що трохи дивно, оскільки вони розташовані десь на перетині того, що ви добровільно робите щодня, і вашого найжахливішого життєвого досвіду.

Вивіска «Бар» може прикрашати абсолютно різні за стилем заклади, але у всіх є загальний закон: чим модніший заклад, тим жахливіші розваги він пропонує. Увечері вихідного дня крутий, суперпопулярний, забитий під зав’язку бар стає місцем особливо жорстоких тортур.

Проблема ж полягає в тому, що у вас в голові засіла ідея, ніби модний бар — це місце для веселощів. Наближаються вихідні, і ви думаєте: «О, треба весело провести дозвілля. Піду-но я в бар!». Але чомусь слідом за цією думкою не з’являється наступна, розумніша: «Ні, зачекайте-но, у вихідні бари перетворюються на страшні місця».

Після довгих років страждань мільярдів людей саме час тверезо поглянути на цю добровільну розвагу і зрозуміти, що насправді озчає «ніч у популярному барі».

Отже, почнемо з самого початку. Уявіть, що сьогодні — ніч п’ятниці. Ви підготувалися на славу: виглядаєте саме так, як хотіли б, друзі виглядають саме так, як ви від них чекали, і всі разом ви йдете туди, куди по ідеї мали б піти: в бар.

А там вже до болю знайома картинка: гігантська черга біля входу.

Давайте на секунду пригальмуємо і розберемося, що ж тут відбувається. Якщо ми хочемо раз і назавжди в цьому розібратися, варто запам’ятати одне просте правило: модні бари керуються тією ж формулою, що і будь-який інший бізнес – «зробіть клієнта щасливим, і він повернеться», але з точністю навпаки.

Я називаю цю формулу «стратегією боягузливого лузера». Змусити вас вистояти в довшій, ніж сумна пісня, черзі, коли надворі пекельний холод, а бар ще навіть не заповнений — це перший іспит на «боягузливого лузера».

Поки ви чекаєте, перед очима напевно промайнуть пару компаній дівчат, які впевнено продефілюють просто до входу, охоронець підніме для них заповітну стрічку і дозволить їм влетіти всередину. Прямо перед вашим носом. Тому що ви — лузер.

Бари — чудове місце, щоб по-справжньому ввібрати колективний відстій людства

Коли ви, нарешті, просунетеся в черзі, то напевно помітите, що над дверима немає ніякої вивіски: модні заклади люблять завдавати своїм клієнтам додаткових незручностей, змушуючи розшукувати розташування бару.

Після цього у вас хтось запитає паспорт, дуже схожий на хулігана-двієчника з вашого класу. І хоча він точно не навчався з вами, будьте впевнені — це колишній хуліган-двієчник з будь-якої іншої школи. Потім він відправить вас до наступної перешкоди, де бар продемонструє, наскільки відчайдушно ви хочете стати його клієнтом, стягнувши з вас 10 баксів тільки за можливість потрапити всередину. І на завершення вам втулять свій логотип на руку — просто тому, що можуть.

Неінформований спостерігач, прочитавши все вище перераховане, міг би припустити, що ви входите в клуб задоволень, втілений рай на землі. І напевно він був би дуже здивований, побачивши, що насправді ви так сильно хотіли потрапити ось сюди:

Перше враження від того, що ви бачите, чуєте і нюхаєте всередині — суміш страху і безнадії. Це нестерпно гучний, темний і переповнений пекельний котел, і нічого веселого тут просто не може відбутися. Я не впевнений, коли, як і чому, але в якийсь момент ми раптом вирішили, що огидне поєднання гучний/темний/забитий під зав’язку — це оптимальна атмосфера нічного життя. Можливо, це почалося, оскільки клуби намагалися наслідувати концерти, а потім бари почали наслідувати клуби, щоб здаватися хіпстерськими закладами — я не впевнений. Але врешті вийшло місце, що відкидає концепцію гуманності, саме в такому місці ви зараз перебуваєте.

Ну гаразд, припустимо, ви потрапили всередину, наступне питання: що далі? Подивимося, чим ви будете займатися в барі:

1. Замовляти випивку

Після того, як ви примостили пальто в затишному куточку під стінкою і попрощалися з ним назавжди, настав час отримати свій перший келих. Ви стали першим у компанії друзів, хто потрапив сюди, так що перше коло за вами. Це означає, що ви збираєтеся витратити $54 найгіршим способом — пригощаючи всіх напоями, які ніхто не запам’ятає. Але це кінцева мета, а поки що треба з’ясувати, як просочитися крізь три шари тих, хто намагається замовити напої:

Цей нудотна дія. І залежно від рівня агресивності і удачі, найгірше придбання вашого життя може зайняти від 3 до 20 хвилин тотального стресу. Я особисто за своє життя загалом провів, принаймні, тиждень, витягаючи вперед голову, енергійно витріщаючи очі і фіксуючи погляд на обличчі бармена, але досі був не в змозі встановити з ним зоровий контакт.

Але ви, нарешті, повернулися до своїх друзів з напоями, якраз вчасно, щоб почати первинну барну діяльність.

2. Стояти і розмовляти з повітрям

Стояти і розмовляти з повітрям – ключовий елемент будь-якої ночі в барі. Якщо ви неуважні, концепція гучний/темний/переповнений створює враження, ніби всі в барі веселяться і спілкуються. Але наступного разу, коли ви потрапите в таку атмосферу, озирніться уважно. І ви побачите вражаючу кількість людей, які поводяться, як цей хлопець:

Ще півгодини тому він вечеряв з друзями — їв, розмовляв і сміявся, сидячи у зручному кріслі. Ну, тепер це все позаду — нарешті почалися справжні веселощі.

3. Тримати в руках

Цей вид барної діяльності майже настільки ж поширений, як і № 2, тримати щось — зазвичай, холодний напій. При цьому всі ігнорують той факт, що тримати холодний напій досить-таки бридко. а) робити це тривалий час вкрай дискомфортно, б) холодний напій тримати особливо неприємно і с) бо бари забиті під зав’язку, і люди постійно переміщуються, у ваш лікоть будуть врізатися приблизно кожні тридцять секунд, безперервно проливаючи вміст келиха. Якби ви були в ресторані, і хтось сказав, що треба тримати напій в декількох сантиметрах від столу, поки сидите там, ви напевно пішли б.

На жаль, поставити напій – теж не варіант, тому що у того, хто не тримає нічого в барі, звільняються руки, і у цього є побічний ефект: ви раптом усвідомлюєте, що просто стоїте там і говорите з повітрям, і це може викликати паніку. Рішення: швидко схопити щось ще, зазвичай, телефон, який швидко поверне вас в атмосферу бару.

4. Викрикувати щось час від часу, даючи навколишнім зрозуміти, що ви відмінно проводите час

Відчайдушно намагаючись підтримати гру “Тут весело!”, в яку всі відвідувачі бару виявилися втягнуті, іноді люди кричать, ні до кого конкретно не звертаючись. Вони не кричатимуть якесь реальне слово, тільки щось на кшталт “Вау!» або «Оооо!». Порівняно з іншими видами діяльності це один із найзабавніших моментів перебування в барі.

5. Кричати щось у бік голови людини

В якийсь момент ви вирішили спробувати взаємодіяти з вашими друзями, оскільки в теорії ви проводите цю ніч разом. Оскільки немає ніякого шансу для ґрунтовного і членороздільного спілкування, розмова виходить лаконічною і базовою. Я б сказав, за 20 хвилин розмови в барі ви передасте ту ж кількість інформації, що приблизно за хвилину розмови в ресторані.

Можливо, ви сповнені амбіцій і готові поспілкуватися з незнайомцями. Зазвичай це виявляється дуже сумним досвідом для обох сторін, і майже ніколи не призводить ні до чого плідного. Іронія в тому, що цей гучний/темний/переповнений котел пекла створений передусім для самотніх людей, які мріють зустріти інших самотніх людей. Тобто бари не виконують навіть свою головну функцію. Бари — найгірше місце для того, щоб зустріти когось, якщо ти самотній. Ви ледве можете роздивитися, як виглядають люди, не кажучи вже про якісь нюанси виразу обличчя, що передають індивідуальність. І ось оскільки в барі настільки тісно і складно щось розчути, флірт малоймовірний. Бувають, звісно, агресивні спроби звернутися до незнайомців, оскільки це єдиний реальний спосіб зрушити справу з мертвої точки.

І навіть якщо вам вдалося почати з кимось спілкування, ви витратите шість хвилин на те, щоб закінчити з обов’язковими попередніми фразами, і все ще не будете мати ані найменшого уявлення про те, чи є у вашого співрозмовника почуття гумору — не дуже багатообіцяюча атмосфера для проскакування іскри.

6. Танцювати

7. Плакати

Так, багато людей плачуть у барах.

8. Занурюватися у старомодні гендерні стереотипи

Від дівчаток, які входять без черги, до хлопців, які купують напої для дівчаток, яких вони зустріли вісім секунд тому, бари забезпечують сучасний майданчик для збереження давніх гендерних стереотипів. Там процвітають випадкова дискримінація і химерна мізогінія. Сексизм і гендерна нерівність просто зараз гаряче дискутується і засуджуються в суспільстві, але бар — це щось на кшталт машини часу, яка, здається, переносить нас у цьому сенсі в 1953 рік, і всім це подобається.

---

 

---

9. Пити чарку за чаркою, щоб заглушити страждання

Глушити горілку — не найкращий спосіб вгамувати біль. Якщо вам хтось говорить зворотне, він бреше.

10. Взаємодія з нечистотами

Бари є відмінним місцем, щоб по-справжньому ввібрати колективний відстій людства. Від липкої підлоги і відвідувачів, яких верне від блювоти, до бармена, який бере в когось гроші і тут же вичавлює лимон у ваш напій, — все це тільки п’яні люди могли придумати і тільки п’яні люди можуть витерпіти. Найогидніший експонат — чоловічий туалет, де зі 120 п’яних чоловіків кожен на 1/4 неохайно помочився на підлогу, що робить це місце подібним до того, де 30 чоловіків повністю набурили на підлогу. І це місце, яке ви змушені будете відвідати, як мінімум, двічі.

Коли цей відстійник найгірших людських рис досягає апогею у вигляді двобою навкулачки між двома п’яними нікчемами, які чомусь вирішили таким чином дати вихід своїй сексуальній фрустрації, ви розумієте, що настав час збирати речі.

Раптово згадавши, що в світі існує їжа, ви активно працюєте ліктями, пробиваючи собі шлях до виходу через юрбу, яка намагається зайти в бар в останню хвилину, і перезбудженими хлопцями, які вживають агресивних спроб закадрити когось в останню секунду. Ви приємно здивовані, коли знаходите своє пальто, а потім, засунувши нарешті голову в двері, розумієте, що забули кредитку за стійкою бару.

Ви зробили це. Майже…

Є ще один важливіший крок — той момент, який дозволяє «барним видам» опинитися в такій же ситуації наступної ночі — ви маєте переконати себе, що провели час супервесело.

Звісно, голосно-темно-переповнено — це не весело. Але п’янка, зазвичай, задоволення, незалежно від того, де вона відбувається. Заваліться у продуктовий магазин в нетверезому вигляді з купою друзів, і вам буде весело. Їдьте на автобусі по місту, — якщо ви п’яні, ви, ймовірно, отримаєте задоволення. Якби ви дійсно добре провели час у барі, — чого насправді не відбулося, просто ви були п’яні, — то бар був не в змозі повністю зруйнувати це відчуття. Тобто, якщо щось по-справжньому весело, то має бути так само весело і в тверезому стані, а бари навіть віддалено не веселе місце для тих, хто тверезий.

Деякі навіть не усвідомлюють той факт, що вони ненавидять бари, і проводять ночі безперервно в самопереконанні. Інші сумніваються, тому їм потрібно один-два тижні, щоб змусити себе повторити цей досвід. Кілька чоловік ніколи не стануть так знущатися над своєю пам’яттю, але через друзів можуть повернутися в бар, щоб «не випадати з компанії».

Так що у нас тут серйозна проблема без очевидного рішення, і поки щось не зміниться, ночами п’ятниці і суботи вулиці прикрашатимуть черги боягузливих лузерів, які терпляче в них нудяться.

Оригінал публікації на сайті Wait But Why

Переклад статті: nv.ua

Ми вживаємо безліч стійких виразів. Настільки багато, що вони стали чимось на кшталт клею, що з’єднує пропозиції. Люди постійно говорять щось на кшталт «досить — значить досить», «це саме собою розуміється», чи «всьому свій час», не віддаючи собі звіт у тому, що фрази — вирвані з контексту цитати класиків літератури, знаменитостей або, наприклад, частини прислів’їв і приказок. Або шматки діалогів з фільмів. Ви здивувалися б, дізнавшись, скільки з них придумані Шекспіром. Багато з цих виразів з успіхом виконують свою роль, але деякі час би вже відправити на пенсію.

1. Обдурив мене одного разу разу — ганьба тобі, двічі — ганьба мені. Це ще чому? Чому, якщо хтось обдурить мене вдруге, соромно має бути мені? І що це взагалі за мерзотник, кий дурить людей двічі? По-хорошому, фраза має звучати так: «Обдурив мене один раз — ганьба тобі, двічі — пішов до чорта».

 2. Дежа вю, тільки не знову. Це просто нестерпно. У мене ніколи раніше не було дежа вю. Одного разу я сказав це в колі людей, які вірять в дежа вю, і всі подивилися на мене так, що мені стало якось не по собі. Вибачте мене, будь ласка, що я не надприродна істота, яка входить в контакт з духами, бачить мертвих людей і вважає, що якась ситуація може відбуватися з ним двічі, зараз і колись раніше. Те, що я не вірю в дежа вю, безумовно, робить мене диваком серед інших людей.

3. Я спав, як немовля. Немовлята сплять погано. У них неймовірно чутливий і неспокійний сон.

4. Єдина людина, якій ви можете довіряти, це ви самі. Яким же страшним має бути життя у людей, якщо вони цілком свідомо вживають подібні фрази. Хто хотів би стати дружиною або чоловіком людини, що говорить такого роду речі? Особисто я багатьом людям довіряю набагато більше, ніж самому собі. Я безладний і неорганізований, машину воджу необережно, іноді не чую будильник, роблю все в останню хвилину, втрачаю речі, постійно все ламаю, купую занадто багато продуктів і зрештою багато викидаю. Загалом, я не особливо надійний.

5. Я пробачу, але ніколи не забуду. Серйозно? Ну, принаймні, ви пробачили мене, нехай навіть таким зловісним і мстивим. Спасибі і на цьому.

6. Речі не завжди такі, якими вони здаються. Цей вираз потрапив у мій список через те, що найбільше він нагадує початок страшної казки або одну з тих фраз, що оповідач вимовляє на початку дитячого фільму жахів. Ця фраза дуже лякала мене в п’ять років.

7. Не пропадай надовго. Насамперед, чути таке досить-таки прикро. По-друге, люди, що говорили коли-небудь це, належать до тієї категорії, з якою я, сподіваюся, ще довго не перетнуся.

8. Життя коротке. Я знаю. І цей факт мене засмучує. І я не хочу, щоб мені постійно нагадували про це. Але найгірше, коли люди доповнюють цей вираз чимось на кшталт «Життя коротке, тож візьми від нього побільше!» Це якби хтось сказав мені: «Ну, ти ж в курсі, яка у тебе зараз чудова дівчина? Але я знаю майбутнє: через три тижні вона збирається кинути тебе заради іншого хлопця, тож візьми від неї побільше, поки можеш!» або: «Вас звільнять через місяць, тож приступайте і отримуйте задоволення від роботи, поки ви тут».

9. Хто рано встає, тому Бог дає. Хто рано встає, цілком може виявитися страшним грішником, злодієм і вбивцею. А якщо серйозно, то ви дискримінуєте «сов». Якщо хтось працює по вісім годин з сьомою ранку ранку до третьої дня, то він, виходить, свідомий і відповідальний. Але якщо хтось працює десять годин з одинадцятої ранку до дев’ятої вечора, люди починають говорити: «Вже одинадцять, а він досі не на роботі, цьому хлопцеві варто серйозно подумати про своє майбутнє і що він робить зі своїм життям». І так, це особисте.

10. Хто рано лягає і рано встає, буде здоровим, багатим і мудрим. Без коментарів.

11. Практикуватися — значить вдосконалюватися. На жаль, це неправда. Практика тільки змушує тебе відчувати себе ще гірше, коли після багатьох зусиль ти все ще далекий від досконалості. Як я, наприклад, після тренування на автодромах — викинуті на вітер гроші і час.

12 Одне зображення варте тисячі слів. Ну, тисяча — це грубе перебільшення. Скажімо, цей пост містить близько тисячі слів. Якби я просто розмістив тут фото замість тексту, мої читачі точно не сказали б: «О, нормально, одного зображення цілком достатньо». Замість цього вони відреагували б приблизно так: «Чому замість допису фотка? Що це за чортівня і де моє ранкове чтиво?» І хіба цей висловлювання не суперечить поширеній думці про телебачення, яке нібито є огидною тратою часу, в той час як читання прекрасною, духовно збагачуваної діяльністю? Ось це якраз не має ніякого сенсу, до речі. Наприклад, хтось сидить весь день за переглядом History Channel і в процесі дізнається все про Громадянську війну, а люди кажуть: «Він просто тупіє перед своїм телевізором, так сумно. Напевно, у нього депресія». Але якщо хтось проводить всі вихідні за читанням бульварних романів, то це чудовий спосіб провести дозвілля.

13. Всі хороші речі трапляються з тими, хто вміє чекати. Я навіть не знаю фрази, яка була б настільки далекою від істини.

14. Не кажи «Гоп!», поки не перескочиш. Дякую, чувак, але якби я прислухався до цієї поради, то навіть не почав би обдумувати цей текст.

Оригінал публікації на сайті Wait But Why

Переклад статті: nv.ua

Електронна пошта – одна з тих речей, які стали невід’ємною частиною вашого життя. Більшість з нас знає когось, хто видалив свій акаунт у Facebook або відмовився приєднатися до соцмереж, можливо, ви навіть знаєте когось, хто пишається рішенням не володіти смартфоном. Але при цьому навряд чи ви знайдете когось, хто міг би дозволити собі не мати електронну пошту. Тепер це еквівалент життя без телефонного номера. Ви повинні бути справді незалежним, щоб дозволити собі таке.

Ну а ми, прості смертні, друкуємо щось у віконці листа, з боєм пробиваючись вниз, до дна поштової скриньки, і все б ішло добре, але, як і в будь-якому світі соціальної взаємодії, в електронному листуванні є свої труднощі.

Обговоримо 11 особливо незручних фактів про нашу електронну пошту

1.Обмін нерівноцінними щодо наповнення та енергії листами.

Якщо хтось, з ким ви листуєтесь:

– припускається помилок, а ви — ні
– пропускає знаки пунктуації, а ви — ні
– пропускає великі літери, а ви — ні
– довго не відповідає, а ви відповідаєте швидко
– у відповідь на ваші довгі, добре написані листи відповідає набагато коротшими —
тоді вас просто використовують.

Насправді це бридко, що в якийсь момент ви стали предметом таємної знущальної розсилки

Нерівність в електронному листуванні може виникнути з багатьох причин: різниця в щаблях кар’єрної драбини, на якій перебуваєте ви і ваш адресат, різниця у віці, ситуація “клієнт завжди має рацію”, чи та, коли одній людині пишуть багато, тому їй просто ніколи відповідати як слід. Хоча насправді це про те, що людині, яка пише якісні листи, потрібно щось від людини, яка пише не дуже якісні листи. Все так – все просто.

2. Обмін листами з технічно малограмотними представниками покоління бебі-бумерів (тих, хто народився в роки після Другої світової війни)

Не всі бебі-бумери належать до цієї категорії — ви знаєте, про кого я. Вони — одні з-поміж останніх людей, які залишилися з AOL-адресами електронної пошти. Вони сканують роздруковану копію статті і надсилають її як вкладення, а не просто посиланням на статтю. Вони пишуть слово e-mail з дефісом. І вони не знають, що в ситуаціях, описаних нижче, дуже допомагає кнопка “відповісти всім”:

Іноді ви перетинаєтеся з особливо яскравим представником цієї категорії, який весь текст листа пише великими літерами

3. Листуватися з кимось, хто народився до 1930 року

Для моєї бабусі, яка говорить мені, що її “машина зламана”, коли вікно браузера випадково виявилося згорнутим, такі слова, як “forward”, “attachment” і “link” не мають простого, конкретного пояснення. Для неї це дуже розпливчасті, складні ідеї, про які вона чула, але не розуміє.

Електронна пошта викликає у неї такі ж почуття, як у мене це речення:
«Центральні банки в країнах посилили свою політику і провели інтервенції на валютних ринках у відповідь на побоювання з приводу потенційного впливу девальвації валюти на інфляцію, хоча валовий випуск нефінансових корпоративних облігацій і комерційних паперів сповільнився і волатильність процентних ставок значно зменшилася, можна припустити, що тенденція виходу з інвестицій знову зросте».

Якщо ви не занадто ліниві, щоб написати листа, було б непогано дотримуватися класичної рукописної кореспонденції з людьми, народженими в 1920-ті роки. Тим більше, тут є навіть деяка вигода: лист від когось, хто народився в 1920-ті роки, стане шикарною річчю, коли вам буде 50.

4. Група «Ті, хто в танку».

5. З’ясування того, як звернутися до недостатньо близького друга у привітанні.

Щоб спростити життя, ми в якийсь момент домовилися про певні норми і правила, що стосуються того, як правильно вітати різні категорії людей в електронному листі.

Побачили, в чому проблема?

“Здрастуйте, ____” — це досить дружнє, але нейтральне привітання, професійний спосіб звернутися до тих, кого ви не дуже добре знаєте. Коли ваші стосунки з кимось роблять крок вперед до більш теплих, неформальних, ви потрапляєте в зону «Привіт!». А в листуванні з дійсно близькими людьми можна взагалі пропустити привітання — ніхто не починає лист зі слів “Привіт, мамо”.

Але як щодо категорії людей із зеленої зони, які більше, ніж просто знайомі? Писати їм “Привіт!” може здатися занадто формальним і відчуженим, але ви не настільки на короткій нозі з ними, щоб починати електронний лист без привітання. Як, чорт забирай, ви повинні почати лист до друга з коледжу, з яким спілкуєтесь раз на два роки, або до колишньої колеги по роботі, з якою стали друзями, а потім майже припинили бачитися?

Це нелегко. І на відміну від всіх інших привітань, це вимагає творчого підходу. Ось декілька варіантів:

«Привіт, Джоне!» — знак оклику тут говорить: “Це не звичайне привіт-звернення, я посміхаюся і радію, тому що ми дуже близькі і наші відносини є позитивним моментом у моєму житті.

«Джонні!» — типова відповідь-привітання на електронний лист “Привіт, Джоне!”. Це визнання того, що ви на короткій нозі, і підкреслюєте вашу дружбу за допомогою знака оклику.

«Агов, чувак» — це те, що добрі знайомі-хлопці чи не дуже близькі друзі кажуть, щоб потрапити в зелену зону. Це привітання — версія дружнього поплескування по плечу.

«Ваася» — інструмент дівчини, яка хоче бути в зеленій зоні

«Еееей» — ці зайві голосні кажуть: «Просто хотів погомоніти, адже ми друзі, тож іноді ми просто гомонимо ні про що».

5. Як завершити електронний лист до знайомого

Аналогічна ситуація. Для малознайомих людей у нас є всі види «автоматично заповнюваних форм»: З повагою, З найкращими побажаннями, Побачимося найближчим часом, Дякую Вам тощо, а дійсно близькі люди не потребують таких фінальних знаків уваги взагалі. Але для далеких друзів треба буде ще заспівати і станцювати циганочку з виходом.

Я іноді закінчую лист знайомому чимось на кшталт «Дякую», а потім дивлюся на нього і думаю: «Тьху, це занадто формально». А потім зітхаю, виставляю курсор у кінці слова, і старанно додруковую ще два «ю».

Хотів би відзначити ще такий факт: деякі люди чомусь вирішили, що «Чмоки-чмоки» є вдалим завершенням листа, тому що вони просто чарівні, а інші вирішили закінчувати просто першою літерою свого імені, ніби ми зустрічаємося. Обидва ці варіанти змушують мене думати, що людина, яка пише їх, у процесі має такий вигляд:

6. Використання стандартних фраз-роботів, що нагадують тобі, що ти взагалі-то не унікальна людина

Стандартні фрази — це такі фрази, які використовують багато людей, ну і ви теж, тому що ви не надто винахідлива людина.

Ці фрази нагадують мені мій телефонний автовідповідач: “Привіт, ви подзвонили Тіму. Будь ласка, залиште повідомлення”. А далі насправді говорить робот: «Будь ласка, залиште ваше повідомлення після звукового сигналу”. І цей робот, і я досягаємо однакової виразності у сенсі демонстрації своєї індивідуальності. На жаль, єдиним варіантом, що залишається, є непотрібні пустощі в спробі зробити щось оригінальне.

Більшість фраз-роботів з електронної пошти насправді не настільки соціально вимогливі, як голосова пошта, але більшість з нас занадто ліниві, щоб придумувати альтернативи. Кожен раз, коли я друкую одну з цих фраз, я відчуваю легкі уколи самоненависті за те, що я є таким соціальним гвинтиком.

7. Оволодіння шаховою грою зі знаком оклику

При особистій взаємодії у нас є мільйон найтонших способів висловити інтонацію бесіди. Навіть по телефону, без використання виразу обличчя або жестів, тон голосу відмінно справляється з цією роботою.

Але в електронній пошті в нашому розпорядженні лише набір таких грубих інструментів, як знаки пунктуації. Які в цій ситуації стають критично необхідними, щоб висловити нюанси електронного листа. Кілька порад:

Деякі люди не використовують знаки оклику, і з ними безпечніше дотримуватися крапок.

Інші, навпаки, використовують їх дуже часто, і якщо ви не пишете зі знаками оклику — для них ви мудак. Тож постарайтеся включитися в цю гру

Це важливо, тому що для постійного користувача знаком оклику різниця між крапкою і знаком оклику виглядає ось так:

А ще є рідкісні екземпляри зі шкідливою звичкою плутати знак оклику і знак питання, що виглядає як помилка.

Я можу копати, а можу не копати, тобто, можу користуватися знаками оклику або просто наслідувати приклад іншої людини, але я вважаю, що існує досить сильна кореляція:

Три крапки — це зовсім інша історія. Деякі люди використовують їх, щоб здаватись таємничими або загрозливими, але в деяких випадках цей знак може бути розпусним:

8. Епічне листування, в якому жодна зі сторін не хоче брати участь

Це дуже дивне явище, унікальне для електронної пошти. Воно відбувається, коли двоє не те щоби добрих друзів виявляються втягнутими в марудне листування – зобов’язання писати один одному довгі листи з описом їхнього життя кожні кілька місяців. Обидві сторони просто в жаху від перспективи відповідати на всі питання з останнього листа і складати довгий життєпис, і кожному з них досить нудно читати відповіді іншого.

Цей цикл продовжується, поки один з них не помре, або поки хтось не набереться мужності просто не відповідати на електронну пошту друга, після чого обидві сторони можуть глибоко і з полегшенням зітхнути.

9. Спроба запхати концепцію сміху в електронне середовище

Сміх є чудовою частиною голосового спілкування, тому ми вирішили, що нам абсолютно необхідний спосіб виразити те ж саме і в електронній пошті, але насправді це незручно.

Абсурдно, коли люди говорять ЛОЛ, так що ось з чим ми маємо справу:

ха-ха — я вважа це трохи смішним або несмішним

хахаха – я вважаю це трохи смішним

Хахаха — я вважаю це досить смішним

ХА або ХАХА або ХАХАХАХА — я вважаю це дуже смішним

Хаха або хахаха – я дуже непостійна людина

Принаймні, в моєму світі вважається, що коли щось насправді смішно, це буде зображено великими літерами.

І майже у всіх цих випадках одержувач візуалізує відправника таким, який насправді сміється, поки той друкує, в той час як насправді вони, ймовірно, виглядають як хлопець на картинці вище.

10. Той факт, що з вами відбуваються прикрі речі, а ви й не думаєте про це

Потурати вдаваними «ха-ха» — це ще квіточки.

Ви знаєте, що люди іноді відправляють «сліпу копію листа» комусь, кого вони хочуть таємно долучити до групового листування? І знаєте ще що? Можливо, були випадки, коли ви отримуєте «сліпу копію» помилково, після чого розумієте, що листування відбувається без вашого відома, тобто саме ви — той лох, за яким шпигують. Неприємно, хіба ні?

Як щодо того факту, що ви є частиною цілої низки груп розсилок і ланцюжків електронної пошти, якісь з них одноразові, якісь повторюються, і ви вважаєте само собою зрозумілим, що ці групи охоплюють як вас, так і все ваше оточення. У той час як насправді існує ціла низка груп і листувань між різними членами вашої сім’ї і друзями, в які ви не включені, і про існування яких ви навіть не підозрюєте.

Або, що ще гірше, подумайте про всі ті випадки, коли ви пересилаєте отриманий вами лист комусь з метою пожартувати. Якось негарно, але ви ж ніби все зробили правильно? Насправді це бридко, що в якийсь момент ви були предметом таємничої знущальної розсилки.

На щастя, ми, як правило, не замислюємося над тим, що ці речі відбуваються. Але вони відбуваються.

11. E-mail-катастрофи

E-mail-катастрофа — це абсолютно особливий вид лиха. Це може бути принизливо, образливо, а може навіть зруйнувати дружбу.

Наприклад:

– Хтось X робить розсилку, щоб сказати щось погане про особу Y і випадково відправляє лист Y замість оригінальних одержувачів.

– Хтось відповідає тільки X у груповому ланцюжку, щоб сказати щось особисте, і випадково натискає кнопку «відправити всім».

– Пересспрямувати листа комусь і забути, що нижче є цілий ланцюжок листування, яке містить щось, що ця людина, якій ви написали, не повинна була бачити.

– Надіслати комусь аттачмент і випадково вкласти неправильний, що містить якусь жахливу річ.

Оригінал публікації на сайті Wait But Why

Переклад статті: nv.ua